Вступне слово
Школа – це наш другий дім. Для кожного із нас вона стала своєрідною матір’ю. Адже тут ми навчаємось протягом 11 років, навчаємось всьому: опановуємо різні науки, які так знадобляться нам у житті, а головне – навчаємось жити, вчимося високому мистецтву спілкування. В школі знаходимо вірних друзів, тут приходить перше кохання.
Хто допоміг нам розібратися у вирі швидкоплинного шкільного життя? Звичайно, наші вчителі, яким ми будемо вдячні довіку. Саме школа виплекала тисячі майстрів, інженерів, комбайнерів, лікарів, вчителів і представників багатьох інших професій.
З повагою випускники 2009 року.
У книзі відгуків та пропозицій музею історії рідної школи залишили запис: «Висловлюємо вдячність педагогічному колективу Софіївської середньої школи за чудові шкільні дні, за теплоту сердець, щиру батьківську підтримку. З теплотою згадуємо класного керівника Левченко С. П., вчителів Галову М. М.(час від часу замість математики вона розповідала нам різні історії), Овчаренко О. Т. (всі дівчата перед уроками одягали довгі спідниці, знімали обручки та годинники. А з географії п’ятірку мав лише той, хто гарно знав карту), Тиркбу Р. О. (до нас вона прийшла молодим педагогом, але дисципліна на ії уроках була краща, аніж у деяких досвідчених), Гойденко Р. А. (завжди знала де і чим займалися учні, які прогуляли урок), Левченка В. С. (це був наш «тато», бо його дружина була у нас класним керівником), завучів Проценко М. І. та Склярову. Дякуємо школі. Вчителям за наше дитинство та юність.»
|
Дата оновлення 14.07.2014 p. |
|
