¬ступне слово

Ўкола Ц це наш другий д≥м. ƒл¤ кожного ≥з нас вона стала своЇр≥дною мат≥рТю. јдже тут ми навчаЇмось прот¤гом 11 рок≥в, навчаЇмось всьому: опановуЇмо р≥зн≥ науки, ¤к≥ так знадобл¤тьс¤ нам у житт≥, а головне Ц навчаЇмось жити, вчимос¤ високому мистецтву сп≥лкуванн¤. ¬ школ≥ знаходимо в≥рних друз≥в, тут приходить перше коханн¤. ’то допом≥г нам роз≥братис¤ у вир≥ швидкоплинного шк≥льного житт¤? «вичайно, наш≥ вчител≥, ¤ким ми будемо вд¤чн≥ дов≥ку. —аме школа виплекала тис¤ч≥ майстр≥в, ≥нженер≥в, комбайнер≥в, л≥кар≥в, вчител≥в ≥ представник≥в багатьох ≥нших профес≥й.

« повагою випускники 2009 року.

¬с≥ ми родом з дитинства. ≤ так ≥нод≥ хочетьс¤ повернутис¤ в нього хочаб подумки. „астина нашого дитинства й юнацтва - це шк≥льн≥ незабутн≥ роки. ≤ щоб поверутис¤ до них потр≥бно з≥брати однокласник≥в.
—аме з ц≥Їю метою 8 вересн¤ цього року в ст≥нах нашоњ школи з≥бралис¤ випусники 1954 року. «≥бралис¤ сивочол≥ люди, ¤к≥ п≥шли в перший клас у вересн≥ 1944 року, невдовз≥ п≥сл¤ зв≥льненн¤ —оф≥њвки в≥д фашистських загарбник≥в.
„ого т≥льки не було на зустр≥ч≥. ≤ посм≥шки, ≥ сльози, ≥ об≥йми, ≥ поц≥лунки, ≥ в≥дв≥дуванн¤ музею ≥стор≥њ р≥дноњ школи, ≥ подарунки, ≥ фотографуванн¤ ≥, безумовно, спогади, спогади, спогади...
ќрган≥затором зустр≥ч≥ був јфанасЇв ¬≥ктор ƒмитрович, ¤кий на початку 60-х працював викладачем у школ≥.